Інфекційний мононуклеоз у дітей – що це?

Інфекційний мононуклеоз у дітей – що це?

Інфекційний мононуклеоз – це гостре інфекційне захворювання, яке викликається вірусом Епштейна-Барр. Також мононуклеоз має ще одну назву – хвороба Філатова. Багато матусь знають цю хворобу, як досить серйозну, але мало хто дійсно може пояснити, як вона розвивається, які скарги з’являються у малюка, а також, як лікується ж цей інфекційний мононуклеоз у дітей. 

Інфекційний мононуклеоз: етіологія (походження хвороби)

Чи передається інфекційний мононуклеоз
Інфекційний мононуклеоз у дітей – перебіг хвороби
Перші симптоми інфекційного мононуклеозу
Лімфатичні вузли під час інфекційного мононуклеозу
Печінка та селезінка під час інфекційного мононуклеозу
Інфекційний мононуклеоз: діагностика
Вірус Епштейна-Барр у дітей – лікування та його особливості
Інфекційний мононуклеоз: наслідки

Інфекційний мононуклеоз: етіологія (походження хвороби)

Перед тим, як розпочати розмову про мононуклеоз треба розібрати, чому ж він виникає. Так, як це інфекційна хвороба, то головним чинником є – вірус Епштейна-Барра. Саме він є збудником у дев’яносто випадків зі ста. Інші десять складають, зазвичай, цитомегаловіруси. 

Варто зазначити, що за статистикою, яку досліджували у Сполучених Штатах Америки, 95% людей після 25 років вже були хоча б один раз заражені вірусом Епштейна-Барра, тому можна зробити висновок про велику поширеність інфекційного мононуклеозу, не зважаючи на те, що інфікування не завжди викликає хворобу. 

Крім того, 50% дітей віком до п’яти років також були заражені вірусом Епштейна-Барра, тому малят варто віднести до особливих груп ризику цього захворювання.

Чи передається інфекційний мононуклеоз

Заразитись вірусом Епштейна-Барра можливо тільки від іншої людини. Дуже часто, особливо в садочку, можна почути, що то все котики і собачки винні, але пам’ятайте, що інфекційний мононуклеоз – це суто «людське» захворювання, тобто науковою мовою – антропонозне. 

Найчастіший шлях зараження – це через слину. У випадку з дітками це трапляється, коли вони граються одними й тими ж іграшками з хворим малюком, п’ють з однієї склянки або їдять з однієї тарілки. Зазвичай, це трапляється у дитячому садочку, де вихователька не завжди може за всім простежити. Також ваша дитина може заразитись від вас, ваших родичів чи, навіть, друзів, котрі так люблять пообіймати та зацілувати малечу, при цьому передавши їй вірус Епштейна-Барра.

Інфекційний мононуклеоз та вірус Епштейна-Барр

Менш розповсюдженими способами передачі є переливання крові чи, навіть, пересадка кісткового мозку. Такі ситуація, на щастя, трапляються значно рідше, але все ж таки матусі повинні знати і про них.

Також важливо підкреслити, що це все ж таки інфекційний процес, тобто вірусна інфекція Епштейна-Барра, котра є заразною. Хворий може бути розповсюдником протягом місяця, а інколи, навіть, і два. Після усунення гострих симптомів, кількість виділення збудника зменшується, і виникає, так звана низька заразність (тільки при тісному контакті з слиною). Вона може тривати шість місяців, у деяких випадках досягає півтора-двох років.

Вірус потрапляє зі слиною в ротову порожнину малюка, де в подальшому приєднується до всіх лімфатичних тканин глотки. Далі відбувається розвиток і розмноження вірусних клітин в організмі людини. Зазвичай, весь цей процес безсимптомний або ж має незначні прояви у вигляді закладеності носа, нежитю чи незначного короткотривалого кашлю. 

Вам буде цікаво: Що робити при харчовому отруєнні дитини: чек-лист для мам

Але тоді виникає питання, коли ж тоді буде інфекційний мононуклеоз? Інфекційний мононуклеоз у дітей розвивається найчастіше внаслідок ослабленого імунітету, що провокується частими сезонними захворюваннями, нестачею певних груп вітамінів та мінералів, а також особливістю захисних сил організму малюка. У таких випадках потрібно уважно спостерігати за всіма проявами захворювань, які виникають.

Інфекційний мононуклеоз у дітей – перебіг хвороби

Як вже було сказано раніше, дійсно існує чимало випадків, коли захворювання протікає без певних особливих проявів. Інколи у малюка просто незначний нежить, котрий зникає через декілька днів самостійно. Але все ж таки є цілий ряд симптомів, характерних для інфекційного мононуклеозу у дітей.

Перші симптоми інфекційного мононуклеозу

 В більшості випадків – це гострі прояви хвороби. Вони не є специфічними, адже можуть спостерігати при безлічі запальних захворювань не тільки верхніх дихальних шляхів. але й будь-якої іншої локалізації. Тим не менш, вони є найбільш вираженими зі всіх. До них відносяться:

  • помірна втома;
  • мало відчутна млявість;
  • втрата апетиту;
  • дитина втрачає бажання гратись, її не цікавлять жодні іграшки;
  • різке підняття температури до 38-39℃;
  • значна пітливість;
  • головний біль.

Інфекційний мононуклеоз перші симптоми

Гострий тонзиліт та/або фарингіт – досить поширені симптоми, які виникають внаслідок захисної реакції організму на вірус Епштейна-Барра. Але також цей симптом може заплутати матусь та, навіть, лікарів у діагностиці інфекційного мононуклеозу, адже поєднання таких проявів – це звичайне гостре респіраторне захворювання. 

Що ж відчуває малюк при цьому?

  • неприємні відчуття підчас ковтання їжі чи пиття;
  • біль у горлі;
  • діти до року, зазвичай, спочатку довго і голосно плачуть і кричать, а згодом затихають, адже біль тільки посилюється від таких криків;
  • збільшення усіх мигдаликів, найчастіше, піднебінних; вони стають схожі на мигдалики при ангіні з гнійними виділеннями на них;
  • горло червоне, можливі, навіть, крововиливи на піднебінні та задній стінці глотки;
  • інколи неприємний запах з роту, навіть, якщо дитина нічого не їла перед тим;
  • поява фібринозних плівок на мигдаликах, що можуть нагадувати дифтерійні. Їх особливістю є те, що вони здатні поширюватись і на прилеглі до мигдаликів тканини. Це може провокувати підвищення температури після попереднього раптового пониження.

Лімфатичні вузли під час інфекційного мононуклеозу

Ураження та пошкодження лімфатичних вузлів – це один із найважливіших та най специфічних симптомів, котрі на сьогоднішній день відомі при інфекційному мононуклеозі у дітей. Таке ураження називається лімфаденопатія. 

Лімфовузли під час інфекційного мононуклеозу

Що ж трапляється з лімфатичними вузлами при мононуклеозі?

  • Першими уражаються шийні лімфатичні вузли, котрі, в принципі, і є найбільш видимими при цій патології. Найчастіше їх можна прощупати вздовж груднино-ключично-соскоподібного м’яза, тобто на передньо-боковій поверхні шиї. Також їх можна знайти у підщелепній ділянці, а точніше під кутом нижньої щелепи. 
  • Звертайте увагу на зовнішній вигляд шиї, коли малюк її повертає в сторону. Саме в такому положенні найкраще видні всі зміни, навіть, на початковому етапі. 
  • Лімфатичні вузли , в більшості випадків, симетричні та мають вигляд ланцюжка або ж невеликого скупчення – пакету лімфатичних вузлів. 
  • Вони не зрощуються між собою та з шкірою, залишаються такими ж еластичними та рухомими. 
  • При дотику лімфатичні вузли не викликають сильного болю. Вони мають помірну чутливість, хоча це, звичайно ж, залежить від індивідуального перебігу інфекційного мононуклеозу. 
  • Основна їх зміна – це розмір, котрий в діаметрі може сягати, навіть трьох-чотирьох сантиметрів. 
  • Цей симптом відносять до найстійкіших, адже він може зберігатись протягом наступних півроку або ж, навіть, року.
  • Крім шийних лімфатичних вузлів, у дітей також можливе ураження пахвових та пахвинних, рідше трапляється пошкодження бронхолегеневих, середостінніх та брижових лімфатичних вузлів.

Спленомегалія та гепатомегалія. На перший погляд – це два зовсім незрозумілі слова, але в реаліях все дуже просто. Спленомегалія – це збільшення в розмірах селезінки, а гепатомегалія – печінки. Цей симптом також дуже важливий при інфекційному мононуклеозі, адже може впливати на функцію цих органів та сусідніх за розташуванням. 

Печінка та селезінка під час інфекційного мононуклеозу

Як проявляється збільшення печінки та селезінки?

  • Селезінка починає збільшуватись вже з перших днів захворювання, тому такі зміни можна вважати специфічним симптомом. Її максимальні розміри стають на 7-10 день хвороби. Вона м’яка за своєю консистенцією. Повертається до своїх попередніх розмірів селезінка десь тільки через два-три тижні, інколи місяць.
  • Печінка збільшується значно рідше, ніж селезінка, але все ж таки вірусна інфекція Епштейна-Барра часто залишає негативні наслідки. Таким чином, найчастішим проявом ураження печінки – є гепатити. Їх характерною особливістю є те, що вони не проявляються жовтяницею, а тільки змінами розмірів, котрі тривають близько місяця.
  1. Висипка на шкірі – поширене найвище при інфекційному мононуклеозі у дітей. Він з’являється раптово, як і інші, симптоми, та триває всього декілька днів. Потім висипання безслідно зникають, навіть, без особливого лікування. 

Важливим є те, що висипка може з’явитись після призначення антибіотика із ряду амінопеніцилінів – амоксицилін чи ампіцилін. Вона з’являться на 7-10 день після початку прийому цих ліків і характеризується свербінням і папульозно-плямистим виглядом. Виникає це висипання, як на шкірі, так і на слизових оболонках.

Інфекційний мононуклеоз: діагностика

Як зрозуміло, по вище перерахованим симптомам, досить важко лікарю встановити діагноз чисто по клінічній картині. В таких випадках, можлива постановка невірного діагнозу, саме тому для підтвердження інфекційного мононуклеозу у дітей використовують два основні методи лабораторної діагностики:

  1. Серологічний тест на виявлення наявності вірусу Епштейна-Барра
  2. Тест на гетерофільні антитіла (позитивна після другого тижня захворювання)

Загальний аналіз крові також можна розглядати як діагностичний тест. При інфекційному мононуклеозі в загальному аналізі крові можна побачити наступні зміни:

  • спочатку виникає зниження лейкоцитів на перші декілька днів, а далі – їх підвищення;
  • збільшення кількості лімфоцитів та моноцитів;
  • зменшення нейтрофільних сегментоядерних клітин;
  • швидкість осідання еритроцитів також підвищується, але незначно;
  • найважливіша ознака – це поява нетипових мононуклеарів, котрі сягають майже 20% усіх лейкоцитів.

Вірус Епштейна-Барр у дітей – лікування та його особливості

Особливість лікування інфекційного мононуклеозу – це відсутність противірусної терапії. Що ж це значить? Майже у ста відсотках випадків, всім нам відомий засіб, ацикловір не є ефективним, саме тому майже все лікування полягає у блокуванні симптомів.

Інфекційний мононуклеоз у дітей – лікування

Звичайно, точне і правильне лікування вам зможе надати тільки лікар-інфекціоніст або висококваліфікований сімейний лікар чи педіатр, тому вся інформація щодо терапії тільки ознайомча.

Рекомендації щодо лікування матусям:

Організація правильного гігієнічного режиму

Тут справа йде не про вчасне прийняття ванн чи чистку зубів зранку. Варто звернути увагу, щоб малюк мав менше фізичне та розумове навантаження та більше відпочивав. Також варто поберегти його від можливих стресів.

Вберегти від травмування! 

Це дуже важливий пункт, адже збільшена селезінка та печінка – це серйозний ризик розриву цих органів, що може спровокувати удар чи, навіть, звичайне падіння. Саме тому намагайтесь забезпечити дитині спокій хоча б на певний час.

Жарознижуючі препарати при високій температурі

Зазвичай, до цих препаратів відносять парацетамол та ібупрофен (нурофен). Але потрібно пам’ятати, що дітям старше трьох років жарознижуюча терапія показана при температурі тіла вище 38,5. Також потрібно звертати увагу на загальний стан малюка.

Читайте також: Висока температура у дитини: перша допомога та підказки мамі

Глюкокотикоїди

Глюкокотикоїди потрібно приймати з особливою обережністю, адже вони мають дуже багато побічних дій. Ні в якому разі не призначайте їх самостійно та не займайтесь самолікуванням, адже це може призвести до непередбачуваних наслідків.

Інфекційний мононуклеоз: наслідки

Прогноз найчастіше сприятливий, адже захворювання зникає без специфічного лікування через деяких час, не зважаючи на те, що збільшені лімфатичні вузли можуть зберігатись ще до півроку чи, навіть, року. 

До негативних наслідків можуть віднести ускладнення мононуклеозу, які виникли у процесі перебігу хвороби або її лікування. До них відносяться:

  • порушення центральної та периферичної нервової системи (внаслідок енцефалітів чи менінгоенцефалітів, запалення черепно-мозкових нервів);
  • зміни з боку крові (анемії, зниження кількості тромбоцитів);
  • вторинні бактеріальні інфекції, що викликають погіршення стану хворого;
  • дуже рідко трапляються злоякісні пухлини – лімфома Беркіта, наприклад.

Майже у всіх випадках ці ускладнення просто ситуації з книги, тому не варто одразу панікувати. Головне – не займатися самолікуванням та вчасно звернутися до лікаря.

Вам буде цікаво: Календар щеплень дитини 2019: все що треба знати про вакцини